ГОСПОДАРЮВАТИ, юю, юєш, недок. 1. Займатися господарством (у 3, 5 знач.); вести господарство. Селяни всі радили мені вертати в село, господарювати (Фр., IV, 1950, 295); Що й казати - славно колгоспники живуть, славно й господарюють (Колг. Укр., 11, 1957, 47); // Займатися господарською діяльністю, керувати яким-небудь господарством. - Хіба пани та підпанки вміли господарювати? З чужої праці жиріти - ото їхня робота (Жур., Вечір.., 1958, 358); - Отак його [голову] й возить районне керівництво з колгоспу в колгосп! З одного колгоспники потурять за нездатність господарювати - другому сватають! (Вишня, І, 1956, 391).

2. Вести домашнє господарство, виконувати різні домашні роботи. А тато на роботі, Він в шахті комбайнер. Сама господарюю У домі я тепер (Бойко, Ростіть.., 1959, 40); // Старанно і діяльно наводити порядок де-небудь; порядкувати. Годиною пізніше він уже господарював у роті. Мав собі і тут чимало клопоту (Гончар, III, 1959, 326).

3. Робити що-небудь за власним розсудом, безцеремонно розпоряджатись у чиємусь господарстві. Братова на мене й накинулась: - Се, - каже, - як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! (Вовчок, І, 1955, 5); І в лісі, що був годувальником і смерда, і тесляра-ремісника, господарювали чужинці (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 292).