КОРОТКИЙ, а, е. 1. Який має малу довжину; протилежне довгий. У садочок входить молодий хлопець в солом'яному брилі, в короткому синьому жупанку (Шевч., II, 1953, 168); Шия в його була така коротка, ніби голова лежала на самих плечах (Н.-Лев., І, 1956, 117); Обидві ноги його були прикуті до каменя залізними короткими ланцюгами (Гончар, III, 1959, 108); // Близький, недалекий (про відстань, шлях). Найкоротша дорога за місто веде попри кладовище (Вільде, Сестри.., 1958, 156); //Невисокий, низький. Ось показалась коротка й сита фігура [Івана] (Коцюб., І, 1955, 385); // Невеликий обсягом, розміром. Тобі ніколи возиться з довгими листами, то нехай вже буде короткий (Л. Укр., V, 1956, 11).

^ Коротка форма прикметника - форма прикметника, що закінчується в паз. відмінку однини чол. роду на приголосний, а не на -ий, напр.: ясен, зелен; Коротка хвиля див. хвиля.

@ Короткі руки в кого - хто-небудь не має права, можливості зробити щось. [Денис:] Ой Кононе, гляди, щоб я тебе не взяв за чуба. [Конон:] Короткі руки! (Крон., II, 1958, 476).

2. Який триває недовго; короткочасний; протилежне тривалий. Короткий був роман старого канцеляриста й бідної, бездомної сироти (Фр., VI, 1951, 165); Короткі промови - найкращі завжди (Мас., Поезії, 1950, 54); Нарада була коротка, але палка (Донч., V, 1957, 392); // Недостатній за часом. Старому жениться й ніч коротка (Номис, 1864, № 8672); Нарікаю тільки, що дні короткі, не стає мені часу (Коцюб., III, 1956, 411); // Уривчастий (про мову, звуки тощо). Часом чутно окремі вигуки, короткі розмови тих, що ближче до авансцени (Л. Укр., II, 1951, 510); В темряві лунали короткі команди, шикувались підрозділи (Гончар, III, 1959, 296); Хворий лежав на лівому боці.. І з сухого рота ледве виривалося коротке й часте дихання (Шовк., Людина.., 1962, 166); // Швидкий (про рух, дію тощо). Море несло на собі хвилю і, докотивши, коротким, навиклим рухом скидало її на берег (Коцюб., II, 1955, 290).

Коротка справа - справа, що вирішується швидко. Ну, Хома знав, що зробити [з ґуральнею]. В нього справа коротка: - Спалити (Коцюб., II, 1955, 85).

^ Коротке замикання див. замикання; Короткий звук - звук, вимова якого триває відносно меншу кількість часу.

3. Стисло викладений, висловлений; небагатослівний. Далі йшло коротке описання життя на селі (Л. Укр., III, 1952, 583); Коротка звістка, але скільки в ній глибокого політичного змісту (Еллан, II, 1958, 77).

У (в) коротких словах - коротко, стисло. Блаженно в коротких словах доповідає суть справи (Гончар, III, 1959, 85).

@ Коротка пам'ять у кого - хтось швидко забуває, має погану пам'ять. Пам'ять коротка у ворогів, грають з вогнем... Та не вдається їм обдурити народ, погнати його на нову війну (Цюпа, Назустріч.., 1958, 364); Короткий розум - слабкий, обмежений розум. Ні, враже, ти нарвався не на того! Тоді - коротким розумом своїм ти не збагнув ще сили молодого, нового ладу (Гонч., Вибр., 1959, 209); Короткі жарти - не до жартів, справа поважна. - Мало що може трапитись, коли людина не зовсім твереза... Всяке може статися. Це ж шахта. Тут жарти короткі (Ткач, Плем'я.., 1961, 90).