КРИК, у, ч. 1. Сильний різкий звук голосу; зойк. Там [у пеклі] чутні жалобнії крики. Там мука грішним не мала (Котл., І, 1952, 134); Йому важко було слухати дитячий крик, важко було дивитись на гармидер в хаті (Н.-Лев., VI, 1966, 387); Від жіночого крику задрижала корчма (Хотк., II, 1966, 200); // Вигук (у 1 знач.), вигуки. В цирку здіймається крик обурення всуміш з оплесками (Л. Укр., II, 1951, 529); Один із старшин узяв булаву і підніс її Кирдязі.. Радісний крик розлігся по всій юрбі: - Слава! (Довж., І, 1958, 234); // Поклик. Трембіта звучала, і чувся призивний крик легінів: «Ігі-і-і-а-а-а!..» (Хотк., II, 1966, 102); // Гамір, галас. А раби тими шляхами Без гвалту і крику Позіходяться докупи (Шевч., II, 1953, 292); На базарі стояв крик, лемент (Мирний, І, 1954, 318); // Гвалт, лемент. До школи під'їхали вантажні машини з солдатами. З сьомого класу чувся крик (Довж., І, 1958, 297); // Про різкі звуки тварин, птахів. Кололи свиней, і несамовитий крик їх розносився по всьому селу (Мирний, I, 1949, 299); Часом з.. озера долітав крик лебедя (Довж., І, 1958, 226).

@ Великий крик за малий пшик - багато галасу даремно. - Ти не хихикай, розуме недоспілий, бо покладу на санки і в повіт завезу! - Великий крик за малий пшик! - ображено заметались вузькі, присмоктані уста. - За що мені така сіпанина?- Не каліч дерево! (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 225); Горловий (гортанний) крик див. гортанний; До крику - дуже боляче. С тисну лось серце до крику... (Сос., І, 1957, 186); Заходитися (зайтися) криком див. заходитися²; Крик застрявав (застряв) у горлі (грудях) див. застрявати; Криком дуба не зламаєш - не допоможе крик, галас у важливій справі.- Криком .дуба не зламаєш .. і мене своїм горлом не злякаєш! - говорить Прутик (Ков., Світ.., 1960, 83); Криком кричати - сильно кричати (від болю, з розпуки тощо). У грудях йому горить, криком кричить дитячий розпач (Вас., II, 1959, 9); - Що це, справді, чи я вам наймит, чи що..? - вже криком кричить Яків (Григ., Вибр., 1959, 135); У крик - почати кричати. Тоді вона [пані] в крик. Назбігалися люди (Вовчок, І, 1955, 136); Тільки ніч - дитина в плач, у крик і аж синіє (Гончар, Тронка, 1963, 303).

2. перев. у сполуч. зі сл. серце, душа, перен. Про вияв відчаю, сильного душевного переживання. - Ой, нема вже мого Василька, нема моєї дитини! - заголосила Олена. Той крик серця.. луною розлігся в серці Якима. (Коцюб., І, 1955, 84); * У порівн. Шевченківське пророче визначення «і чужого научайтесь й свого не цурайтесь».. прорвалося, мов крик душі, через грати і кайдани темної царської ночі (Мал., Думки.., 1959, 9).

3. розм. Різка суперечка; сварка, лайка.- Годі вже тобі! Ще мало того крику,- спиняла мати Карпа (Н.-Лев., II, 1956, 271); - Та не кричи бо, - гамували його десятники,- криком нічого не вдієш (Коцюб., І, 1955, 213); Цареві блазні і кати.. Хотіли вирвати язик, Хотіли ноги поламати. Топтали [рідну мову] під шалений крик (Рильський, III, 1961, 302).

@ Крик зчиняти (зчинити, підіймати, підняти і т. ін. ) - починати голосно, крикливо дорікати комусь, сваритися. Кухаренкові, бач, болить дуже - крик такий зчинив (Головко, II, 1957, 423); Інший би підняв крик, .. а Микола нічого. Тільки насурмився (Збан., Курил. о-ви, 1963, 106); Криком брати (взяти) - досягати чогось без великих зусиль, приголомшуючи свого супротивника вигуками, лайкою. Якби криком брать, так кого б ми до рук не прибрали! (Укр.. присл.., 1955, 223); - Це в нього [Махна] тактика нібито така.. Більше гиком та криком бере (Гончар, II, 1959, 240).

$ [Останній] крик моди - остання новинка в моді, що привертає до себе увагу.