МИСЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мислити 1. А вже найбільша була біда Миронові з тим мисленням! Не вмів мислити та й годі (Фр., І, 1955, 235); Кушнір явно не справлявся зі своїми обов'язками - не вистачало культури, широти мислення (Руд., Остання шабля, 1959, 547); Народний герой у Гончара - це людина сучасного способу мислення, людина широкого духовного кругозору (Про багатство л-ри, 1959, 232).

2. Здатність людини мислити (у 1 знач.). Мислення - це властивість високоорганізованої матерії, а саме - властивість мозку (Логіка, 1953, 6); Мова людини нерозривно зв'язана в її мисленням (Смолич, VI, 1959, 317).