МИСТЕЦЬКИЙ, а, е. 1. Стос. до мистецтва, до відображення дійсності в художніх образах; художній. Твори письменників-класиків відзначаються своїм демократизмом і гуманізмом, високою ідейністю і народністю, мистецькою досконалістю (Іст. укр. літ., II, 1956, 9); Мавка виступає в драмі ["Лісова пісня" Лесі Українки] і як невмируща природа, як безсмертна краса природи, що у своєму плині і розвитку стає вічно живим джерелом мистецького натхнення (Рад. літ-во, 2, 1962, 108); Наш обов'язок - високохудожніми творами і далі розвивати, витончувати мистецькі смаки народу, невпинно підносити його музичну культуру (Мист., 4, 1957, 4); // Який становить собою елемент мистецтва. Тонка шия вгиналася під разками кольористого намиста й дукачів. Блискучою хвилею спадали вони.. на білу тонку сорочку з мистецьким вишиванням (Гр., II, 1963, 330).

2. Стос. до діяльності в галузі мистецтва. Мистецькі учбові заклади нині, як правило, комплектуються з числа учасників самодіяльних колективів (Мист., 6, 1955, 11); // Стос. до творів мистецтва; який складається з творів мистецтва. Берегти мистецьку спадщину - не значить обмежуватись нею. Саме наше життя зобов'язує митця до новаторства, до збагачення стилів (Про багатство л-ри, 1959, 55).

3. Стос. до митців, діячів мистецтва. [Годвінсон (одкриває біблію.. Читає глухим голосом): ] Будь проклятий той, хто виліпить чи виллє бридке перед богом діло рук мистецьких і покладе його у схові! (Л. Укр., ІІІ, 1952, 82); Свіжий струмінь в діяльність творчих колективів вносить мистецька молодь (Рад. Укр., 12.XI 1960, 2); // Власт. митцеві. О, мистецьке славолюбство! З усміхом старий танцюра Згадує, як свій талан Уявляв він перед людом (Л. Укр., IV, 1954, 142); Мистецька фантазія також живиться і перевіряється дійсністю і не може вийти за її межі (Талант.., 1958, 8).

4. Який виконується, здійснюється з великою майстерністю; майстерний. Леонід Семенович почав дзижчати ту "Азру", підроблюючись під Ватин голос.. Підроблювання вийшло дуже мистецьке й смішне (Н.-Лев., IV, 1956, 138); Плижок [зайця] був мистецький (Трубл., І, 1955, 41).