МРІТИ¹, мріє; мин. ч. мрів, мріла, ло; недок. 1. Ледве виднітися; бовваніти (у 1 знач.). На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає. Кругом його степ, як море Широке, синіє; За могилою могила, А там - тілько мріє (Шевч., І, 1963, 53); Верхи їх [гір] світять безлісними полонинами, що мріють, мов сіро-зелені плями на темному тлі (Фр., II, 1950, 27); А на високій горі ще довго-довго мріла тендітна постать дівчини (Кол., Терен.., 1959, 298); * Образно, Їм [думкам] страшно й радісно, якась надія мріє... (Л. Укр., І, 1951, 176); // Ледве світитися. Світло ледве мріло в хаті (Н.-Лев., II, 1956, 125); // Мерехтіти (у 1 знач.). Ми під явором сиділи, А над нами зірки мріли (Манж., Тв., 1955, 47); Ясна нічка в Чорногорі, місяць світить, місяць мріє (Федьк., Буковина, 1950, 38).

2. безос., рідко. Те саме, що світати. Ще й не мріло... На Вкраїні ляхів як не бувало! (Укр.. думи.., 1955, 151); На сході ледве мріло (Перв., II, 1958, 190).

МРІТИ², мрію, мрієш, недок., розм. Те саме, що мріяти. Недарма мріла матінка І наяву і в снах. Що вийде син із затінку На сонце, як весна (Шпак, Вибр., 1952, 146).

МРІЯ, ї, ж. 1. Те, що створене уявою, фантазією; витвір уяви. - Ті часи були для мене щасливі.., вони встають в моїй уяві, неначе пишні мрії фантазії (Н.-Лев., V, 1966, 165); Вже не падає тінь на Злату Улічку, вузьку та покручену пристань середньовічних мрійників-алхіміків... Сьогодні вона стала справді золотою не в мріях, а наяву (Гончар, III, 1959, 457); В життя перетворимо мрію, Щоб дійсністю стала вона (Дор., Єдність, 1950, 23); // заст. Привид, примара. Не встигли Улас та Юрко добре роздивитися на ту мрію, вона щезла (Н.-Лев., III, 1956, 291).

2. Думка про щось бажане, приємне. Мрії про такі розкішні кімнати здались їй пустими (Н.-Лев., І, 1956, 148); - А навіщо... мріяти? - Як - навіщо? - дивується Валентина. - Людина без мрій, як птах без крил. Тому, хто перестає мріяти, одразу важче стає жити (Логв., Літа.., 1960, 274); * У порівн. Море далеко леліє так ніжно, як мрія (Л. Укр., І, 1951, 163); // Бажання, прагнення. Балабуха й сам схаменувсь і втямив, що він виявив свою палку мрію, яка була зовсім не до речі, що треба було говорити зовсім не таким академічним язиком (Н.-Лев., III, 1956, 19); Що б я дав, щоб ти спочила трохи та була зараз зо мною! Але це тільки мрії! (Коцюб., III, 1956, 405); Великий Іван закінчив інститут, Одержав диплом, мрії здійснивши давні! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 7); // Предмет бажань, прагнень. Коли в Києві організувалась була Академія художеств, мрія мого життя, я вступив і до Академії (Довж., І, 1958, 17); - Ти знаєш, - ще тихше промовив Генріх, - зіграти в "Гомлеті" - це мрія всього мого життя (Смолич, Театр.., 1940, 181); // Про кохану людину. Перед ним [Гнатом] на ослоні сиділа його колишня мрія, свіжа та гарна, як квітка (Коцюб., І, 1955, 54).

3. Про щось нереальне, нездійсненне, недосяжне; фантазія. Сестрице люба, я тобі бажаю Ясного щастя (коли се не мрія!) (Л. Укр., І, 1951, 102).

@ Рожеві мрії - про щось нереальне, нездійсненне. Чебанов просидів щось 2 години, розказував про себе й про свій замір дати концерт в Чернігові.. і т. інші рожеві мрії починаючого артиста (Коцюб., III, 1956, 174).

МРІЯТИ, мрію, мрієш, недок. 1. Створювати в уяві образ когось, чогось; поринати в мрії. Обставивши ліву ногу наперед, .. він думав, він мріяв, і сам Наполеон був перед ним хлопчиком (Ю. Янов., І, 1958, 121); - Яка все ж таки прекрасна річ - життя! - мріяла уголос Ліда (Кач., Вибр., 1953, 264); Софія дивилась у світлі, проникливі очі Івана Івановича, і їй було радісно, що ось ця людина так само любить мріяти, як і вона (Донч., VI, 1957, 374).

2. про кого - що та з інфін. Думати про здійснення чого-небудь бажаного; прагнути в думках до чогось. Вони укладали плани її виховання, мріяли про її долю (Коцюб., І, 1955, 323); А як з першого ж дня була привітна до нього, хоча й стримана, то навіть стало здаватись Павлові.., що саме про таку дівчину він і мріяв завжди (Головко, II, 1957, 417); Як відомо, Коцюбинський захоплювався опришками, .. мріяв написати повість про Довбуша (Тич., III, 1957, 358).