ОДНОМАНІТНИЙ, а, е. Весь час однаковий, такий самий. Рівне, одноманітне цокання маятника коло годинника, тепло в хаті, тиша навкруги - все те наводило непереможну сонноту (Н.-Лев., І, 1956, 169); Одноманітна робота навела задуму на неї (Кобр., Вибр., 1954, 3). Дні йшли одноманітні, нудні й похмурі, як мжичка (Тулуб, Людолови, II, 1957, 257); Степ був одноманітний, безмежний, і ніщо не порушувало його тиші (Тют., Вир, 1964, 138).