СЕБЕ, наз. в. нема, одн. і мн., займ., зворотний. Вказує на спрямованість дії на самого виконавця дії, заміняючи за змістом особові займенники. Придбав Максим собі сина На всю Україну. Хоч не рідний син Ярема, А щира дитина (Шевч., І, 1963, 131); Мені себе не жаль, коли б же ти мені не помарніла, моя небесна квітко, зоре ясна (Л. Укр., І, 1951, 242); Ми взялись усі за руки й потягли Тайах за собою на мол (Ю. Янов., II, 1958, 52); - Вода солона, роз'їдає ізоляцію... Весь час доводиться провід на собі тримати (Гончар, II, 1959, 426).

Від себе - від свого імені. Від себе подарували [опікуни Марусі] дві перини і ще надзвичайної роботи хрест (Хотк., II, 1966, 10); До себе - у свою кімнату, квартиру, у свій будинок і т. ін. Дума [Марець] покликать до себе у гості, Втопити, зрадивши брата, у річці (Коцюб., І, 1955, 427); Узяти за себе див. узяти; У себе - у своїй кімнаті, квартирі, у своєму будинку і т. ін. От зараз сиджу у себе і уявляю собі Вас у Криворівні. І так мені хочеться бути разом з Вами (Коцюб., III, 1956, 274).

^ «Річ у собі» див. річ¹.

@ Брати (взяти) на себе що: а) зважуватися відповідати, розплачуватися за що-небудь самому. Вже йдучи, Ольга надумала, що не буде вона нічого казати про цю інструкцію своєму секретареві.. Для чого ще й йому відповідати за те, що вона вирішила взяти на себе (Дор., Не повтори.., 1968, 100); б) бути готовим виконати, очолити що-небудь самому. Походити коло війта, щоби дав на ту просьбу громадську печатку та й свій підпис, то вже брав Микола на себе (Март., Тв., 1954, 172); в) перебирати чиїсь функції, обов'язки і т. ін. Він, як найдосвідченіший з молодших командирів, узяв на себе командування ротою (Гончар, III, 1959, 155); Брати (взяти) на себе вид, заст. - прикидатися яким-небудь або кимсь. Кликнувши ж в поміч Асмодея, Взяла [Юнона] на себе вид Енея, До Турна просто понеслась (Котл., І, 1952, 263); Брати (взяти) себе в руки (до рук) див. рука; Брати на себе сміливість див. брати; Брати очі на (в) себе див. брати; Бути (залишатися) самим (сам) собою - поводитися природно, щиро, відповідно до своїх звичок, принципів і т. ін. Ніколи ні перед ким не кривити душею, завжди бути самим собою, відкрито, прямо казати в очі всім і кожному правду,.. - саме такі моральні принципи глибоко увібрав у себе Ленін ще з дитячих та юнацьких років (Вітч., 11, 1964, 162); Рильський завжди залишався сам собою, - і в пору ластівок, і в пору, коли починається збір винограду (Веч. Київ, 18.I 1969, 3); Бути собою (з себе) яким - мати певні риси обличчя, зовнішності. - Вона була ще молодою; І прехорошая собою (Шевч., II, 1963, 36); То була людина немолодого вже віку, повненька з себе, не красуня, одна тільки усмішка надзвичайно красила її всю (Дн. Чайка, Тв., 1960, 44); Виводити (вивести) з себе див. виводити¹; Видавати (видати) себе з головою див. голова; Виходити (вийти) з себе див. виходити; Вище себе не плигнеш див. плигнути; Володіти собою див. володіти; Втрачати владу над собою див. утрачати; Гаразд (добре) себе мати - бути здоровим; Давати (дати) себе знати (почувати) див. давати; Давати (дати) собі раду див. давати; Душі в собі не чути - дуже любити кого-небудь, бути дуже захопленим кимсь. [Качинська:] Мій покійний муж.. любив мене, і я його кохала, душі в собі не чула і плакала три дні, як він помер... (К.-Карий, II, 1960, 274); Хлопці й дівчата кидали на молодих айстри й чорнобривці, барвінок й кучеряву м'яту, обсипали їх насінням, зеленою травою з левади, а молоді горнулися одне до одного,.. не чули в собі душі (Кучер, Трудна любов, 1960, 162); Жертвувати (офірувати) собою див. жертвувати, офірувати; Залишати (залишити) за собою див. залишати; Замикатися (замкнутися) в собі див. замикатися; За собою не носити див. носити; Звертати (звернути) на себе очі див. звертати; Зживати (ізживати, зжити, ізжити) себе див. зживати; Знайти себе див. знаходити; Знати по собі див. знати; Знати собі ціну - правильно, належно оцінювати власні здібності, можливості і т. ін. У товаристві Наталя поводилася просто. Дружила однаково зі всіма.. дівчатами, не цуралася хлопців, але ціну собі знала, уміла кожного поставити в належні рамки (Збан., Сеспель, 1961, 417); Знаходити (знайти) собі пристановище (притулок і т. ін. ) див. знаходити; Знаходити (знайти) собі раду див. знаходити; Знімати (зняти) руки на себе див. рука; Зупиняти на собі очі (око) див. зупиняти; [І] гадки (в гадці) собі не мати див. гадка; їсти немов не в себе див. їсти; Їсти собі серце див. серце; Крити в собі див. крити; Ловити погляд (погляди, очі і т. ін. ) на собі див. ловити; Ловити себе див. ловити; Мати в собі див. мати²; Мати під собою грунт див. грунт; Мати плечі за собою див. плече; Мати себе на бачності див. бачність; Морщити із себе сироту див. морщити; Накладати (накласти) на себе руки (руку) див. накладати; Наложити на себе руки див. наложити; Не знати (не мати, не давати) собі спокою див. спокій; Не знаходити (не знайти) собі місця див. знаходити; Не мати собі рівного див. мати²; Не пам'ятати себе див. пам'ятати; Не по собі кому: а) нездужається, погано кому-небудь. Була темна осіння ніч. Дощ, як крізь підситок, сіяв - густий та дрібний.. Під таку годину завжди важко дишеться.. Кожному чогось не по собі (Мирний, І, 1949, 327); Старому Євмену стало не по собі, він мало не застогнав од болю (Стельмах, Правда.., 1961, 246); б) незручно, ніяково кому-небудь. Марусі було якось не по собі в одній задній запасці: мовби зовсім роздягнена (Хотк., II, 1966, 148); в) моторошно, страшно кому-небудь. Бригадир пішов, і Микола залишився сам. Зробилось не по собі. Пригнічувала ця особлива, могильна мертва тиша (Гжицький, Вел. надії, 1963, 185); Не почувати землі під собою див. почувати; Не прибрати собі місця див. прибирати; Несхожий сам на себе див. несхожий; Не тямити себе див. тямити; Не чути землі під собою див. чути; Не чути під собою ніг див. нога; Ніс під себе див. ніс; Обік себе (сидіти, стояти і т. ін. ) див. обік; Оволодівати (оволодіти) собою див. оволодівати; Опановувати (опанувати) себе (рідко собою) див. опановувати; Пам'ятати себе див. пам'ятати; Перемагати (перемогти) себе див. перемагати; Перевершити [самого (сам)] себе див. перевершувати; Пережити себе див. переживати; Переймати (перейняти) вину на себе див. вина; Переконувати (переконати) себе див. переконувати; Переламати самого себе див. переламувати; Переломлювати (переломити) себе див. переломлювати; Перемудрити самого себе див. перемудрити; Питати себе див. питати; Підставляти себе під кулю (ніж і т. ін. ) див. підставляти; Піймати погляд (очі і т. ін. ) на собі див. піймати; Показувати (показати) себе див. показувати; Показувати (показати) себе на ділі див. показувати; Полишати (полишити) за собою див. полишати¹; Поприбирати до себе див. поприбирати; По собі: а) відповідно до своїх смаків, можливостей, вимог. Знайти роботу по собі; б) після себе. Карпо і Христя, не розгинаючись, мовчки врізались серпами в густу лаву жита, залишаючи по собі туго зв'язані цуркою снопи (Іщук, Вербівчани, 1961, 11); Постояти [сам (сама, самі)] за себе див. постояти; Почувати (почути) себе див. почувати; Почувати (почути) себе матір'ю див. почувати; Почувати себе не в своїй тарілці див. почувати; Почувати себе як риба у воді див. почувати; Працювати над собою див. працювати; Праця над собою див. праця; Присягатися (присягнутися) собі див. присягатися; Приткнути себе див. притикати; Приходити (прийти) до (в, у) себе див. приходити; Розкривати (розкрити) себе див. розкривати; Самому (самій) себе не знати див. знати; Сам (сама, само) за себе говорить що - що-небудь не потребує, не вимагає пояснення, підтвердження. - Вольному воля, - знизав плечима агент. - Я своїм товаром не набиваюсь - він сам за себе говорить (Стельмах, І, 1962, 198); Сам (сама, само) не при собі: а) у дуже поганому настрої, у стані сильного душевного розладу. Вона на когось наштовхнулася, хтось сердито зиркнув на неї, але решта, бачачи, що жінка не при собі, відступилася з дороги (Речм., Весн. грози, 1961, 403); б) у незвичному для себе стані, не такий, як завжди. - А той бідолаха зовсім сторопів від такого доброго дива, і додому приїхав сам не при собі, і привіз капшук грошей (Вовчок, І, 1955, 358); Сам (сама, само) по собі див. сам; [Сам (сама, само)] про себе: а) ледве чутно. [Руфін (до раба) :] Веди [гостя] сюди, се ти не розібрав. (Раб іде, мимрячи щось тихо про себе) (Л. Укр., II, 1951, 345); Проясніло [у Чумака] на душі, аж коли зустрівся з Ярошенком. Той, десь-то, мав добру розмову в повіткомі комнезаму, бо був веселий і намугикував про себе... (Речм., Весн. грози, 1961, 68); б) не вимовляючи вголос. Голова в кожної схилилася; очі вниз потупились... Кожна щось думала сама про себе... (Мирний, І, 1949, 291); «Чекайте, - весело думав про себе Маковей, - чекайте... Хіба це вже й край... Стану і я згодом таким воякою, як наші полкові «вовки» [розвідники]...» (Гончар, III, 1959, 59); Мусив відзначити про себе Функе: новин багато буде на Україні. Недарма шість років вів ..баталії з польською шляхтою Хмельницький (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 41); Сам (сама, само, самі) собі див. сам; Сам (сама, само, самі) собою див. сам; Сам (сама) собі голова див. голова; Сира земля до себе прибрала див. прибирати; Сказати собі див. сказати; Собі на умі див. ум; Тримати (держати) себе в руках див. тримати, держати; Тримати на собі див. тримати; Тримати при собі думки (думку, погляд і т. ін. ) див. тримати; Тримати себе див. тримати; У голову (у голови) собі не брати (не покладати) див. голова; Шукати себе див. шукати.