авари
АВАРИ, ів, мн. (одн. авар, а, ч.). Тюркські племена, які в VI ст. завоювали придунайські райони, заснували свою державу і проіснували там до початку IX ст. Історична обстановка в Центральній і Східній Європі істотно змінюється в середині VI ст. у зв'язку з появою тут аварів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 353).
авар
АВАР див. авари.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | авар | авари |
Родовий | авара | аварів |
Давальний | аварові, авару | аварам |
Знахідний | авара | аварів |
Орудний | аваром | аварами |
Місцевий | на/у аварі, аварові | на/у аварах |
Кличний | аваре | авари |