біфони
БІФОНИ, -ів, мн. Тимчасові грошові документи Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА), поширювані учасниками українського руху опору в західних областях України та Білорусії серед місцевого населення під час Другої світової війни та в підпіллі за радянських часів майже до 1955 р.
біфон
БІФОН, -а, ч. Див. біфони.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | біфон | біфони |
Родовий | біфона | біфонів |
Давальний | біфонові, біфону | біфонам |
Знахідний | біфон | біфони |
Орудний | біфоном | біфонами |
Місцевий | на/у біфоні | на/у біфонах |
Кличний | біфоне | біфони |