відгримувати
ВІДГРИМУВАТИ, ує, док. Відлунювати громом, гуком, шумом. Входжу - у хаті темно, бо надворі нахмарило, далеко грім одгримує, вітерець заліг весь, тиша (Вовчок, І, 1955, 269;) [Фауст:] В бору реве-бушує буря, І падає стовбур'я дужих сосен, ламаючи і тлумлячи сусідів, - Аж хряскотом одгримує од гір (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 133).