водій
ВОДІЙ, я, ч. 1. Той, хто водить машину, керує нею; шофер. На повний газ включив мотор досвідчений водій (Уп., Вірші.., 1957, 45); Адже саме вони, молоде покоління, мають стати водіями космічних кораблів (Рад. Укр., 15.IV 1961, 2).
2. перен. Той, хто вказує шлях кому-небудь; керманич. Піднісши свій стяг жалібний І зціпивши серце своє, Встає він [робітничий клас] - і вождь, і водій, Ленін мільйонний встає! (Бажан, Роки, 1957, 6); Культ особи випливав із спроби поставити окремого героя над масами над народом - і притому не як водія і виразника їх, інтересів, а як вершителя їх долі (Рад. літ-во, 3, 1958, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | водій | водії |
Родовий | водія | водіїв |
Давальний | водієві, водію | водіям |
Знахідний | водія | водіїв |
Орудний | водієм | водіями |
Місцевий | на/у водії | на/у водіях |
Кличний | водію | водії |