відвертий
ВІДВЕРТИЙ, а, е. 1. Який щиро виявляє почуття, думки; чистосердечний, правдивий, прямолінійний. Пригадала собі те, що Ви писали про повість "Жаль", добре, що з Вас такий одвертий критик (Л. Укр., V, 1956, 51); Ластівка був людиною чесною, відвертою, прямолінійною (Дмит., Розлука, 1957, 195); // Який виражає прямоту й щирість. В його кремезній постаті і в одвертому погляді було щось владне (Панч, Іду, 1946, 32); Входить майор Дрозденко. Це вродливий, ставний чоловік з мужнім, одвертим обличчям (Коч., II, 1956, 381); Відверта розмова.
2. Неприхований, незамаскований, помітний для стороннього ока. Хлопець відгадав у тоні цих слів їдку насмішку, відверте глузування (Донч., І, 1956, 403); Гвоздь подивився на мене з відвертим презирством (Мик., II, 1957, 53).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відвертий | відверта | відверте | відверті |
Родовий | відвертого | відвертої | відвертого | відвертих |
Давальний | відвертому | відвертій | відвертому | відвертим |
Знахідний | відвертий, відвертого | відверту | відверте | відверті, відвертих |
Орудний | відвертим | відвертою | відвертим | відвертими |
Місцевий | на/у відвертому, відвертім | на/у відвертій | на/у відвертому, відвертім | на/у відвертих |