дурочка
ДУРОЧКА, и, ж. Пестл. до дурка. - Бач, дурочко! - ласкаво мовила вона мені (Мирний, IV, 1955, 345); [Кіндрат Антонович:] Дурочка ти! Ну і нащо мені чужі молодиці, коли у мене своя є голубочка-сизоперочка? (Крон., II, 1958, 248); * У порівн. [Мар'яна:] Чого ви хочете від мене? Щоб я.. скакала та реготала, як та дурочка? (Вас., III, 1960, 39).