дедал
ДЕДАЛ, -а, ч. 1. У давньогрецькій міфології – скульптор і будівничий, який спорудив критському цареві Міносу лабіринт. 2. Найдавніша архаїчна статуя у Греції, де зберігалась форма стовпа, низ якого почав оброблятися у вигляді ніг, верх – голови, а руки нагадували перекладини; послужила основою для формування герми.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Дедал | Дедали |
Родовий | Дедала | Дедалів |
Давальний | Дедалові, Дедалу | Дедалам |
Знахідний | Дедала | Дедалів |
Орудний | Дедалом | Дедалами |
Місцевий | на/у Дедалі, Дедалові | на/у Дедалах |
Кличний | Дедале | Дедали |