допоміжний
ДОПОМІЖНИЙ, міжна, міжне. Признач. для подання допомоги; який допомагає. Осередок комсомольців-залізничників організував допоміжну воєнізовану охорону залізничного майна (Донч., І, 1956, 382); Ця дивізія діяла тільки на допоміжному напрямі (Кучер, Чорноморці, 1956, 363).
^ Допоміжне дієслово, грам. - дієслово, що не має самостійного значення і вживається як відмінювана дієслівна частина складеного присудка, а також при утворенні складних дієслівних форм.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | допоміжний | допоміжна | допоміжне | допоміжні |
Родовий | допоміжного | допоміжної | допоміжного | допоміжних |
Давальний | допоміжному | допоміжній | допоміжному | допоміжним |
Знахідний | допоміжний, допоміжного | допоміжну | допоміжне | допоміжні, допоміжних |
Орудний | допоміжним | допоміжною | допоміжним | допоміжними |
Місцевий | на/у допоміжному, допоміжнім | на/у допоміжній | на/у допоміжному, допоміжнім | на/у допоміжних |