жадоба
ЖАДОБА, и, ж. 1. чого, до чого і з інфін. Велике бажання чогось, прагнення до чого-небудь. В серці бідного молдувана надія боролась з жадобою дикої помсти (Коцюб., І, 1955, 215); Лікар Семен Трохимович Мироненко.. зберіг юнацьку жадобу до життя, пристрасну любов до людей, праці, природи (Грим., Син.., 1950. 14); Сп'янілі від жадоби руйнувати, кинулися майстри до майстерень Павла й Остапа (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 121); // Великий інтерес до чогось; зацікавлення, захоплення чим-небудь. Він з жадобою почав переглядати телеграми в газетах (Н.-Лев., IV, 1956, 49); Демидів був допитливим, розумним юнаком, визначався невгасимою жадобою до книг (Жовт., 2, 1956, 87); Професія журналіста - важка. Потрібні і здібність, і широкі знання, і вічна жадоба розкривати невичерпне багатство слова (Рад. Укр., 5.V 1957, 1)
2. Велике бажання їсти, пити. В спасівські жароти, після довгої путі, не наситиш жадоби, допавшись до холодної криниці (Стор., 1, 1957, 333); Сьорбаю я його [чай] з такою жадобою, що аж відляски по хаті розходяться (Мирний, IV, 1955, 356); Дід подав онукові меду на дерев'яній мисці, відрізав йому кусень хліба - і хлопець почав їсти з жадобою (Мак., Вибр., 1956, 412); // Про звірячу ненаситність, ненажерливість. - Я бачу звірів.. В очах у них вогонь, а на зубах кров... людська, червона... А в серці мають вовчу жадобу... (Коцюб., II, 1955, 177).
3. Пристрасне прагнення до збагачення, наживи. Алчна душа в князя Оскола, не може він задовольнити своєї жадоби, насипає скотниці, збирає землі, перетесує ліси (Скл., Святослав, 1959, 36).
@ У жадобу щось - хочеться, бажається чого-небудь. Їй тільки у жадобу було людські голоси чути (Вовчок, І, 1955, 171); Була та телиця Хіврі у велику жадобу: вона так бажала корови з неї діждати (Григ., Вибр., 1959, 114).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жадоба | жадоби |
Родовий | жадоби | жадоб |
Давальний | жадобі | жадобам |
Знахідний | жадобу | жадоби |
Орудний | жадобою | жадобами |
Місцевий | на/у жадобі | на/у жадобах |
Кличний | жадобо | жадоби |