запоріжці
ЗАПОРІЖЦІ, ів, мн. (одн. запорожець, рожця, ч,). 1. Жителі Запоріжжя.
2. іст. також запорожці. Українські козаки, які жили в пониззі Дніпра за порогами в XVI-XVIII ст. Було колись в Україні Ревіли гармати; Було колись - запорожці Вміли пановати (Шевч., І, 1951, 60); - Дід мій був запорожець. Де йому на віку не довелось бувати, чого не бачити (Стор., І, 1957, 81); Козаки-запорожці своєю мужністю дивували світ, а пам'ять про них гострила шаблі Миколі Щорсу, Олександру Пархоменкові, батькові Боженку (Панч, В дорозі, 1959, 245).
запоріжець
ЗАПОРІЖЕЦЬ, -жця, ч. Житель м. Запоріжжя.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запоріжець | запоріжці |
Родовий | запоріжця | запоріжців |
Давальний | запоріжцеві, запоріжцю | запоріжцям |
Знахідний | запоріжця | запоріжців |
Орудний | запоріжцем | запоріжцями |
Місцевий | на/у запоріжці, запоріжцеві | на/у запоріжцях |
Кличний | запоріжцю | запоріжці |