зсудомити
ЗСУДОМИТИ, ить, перех. Док. до судомити. Федір прикипів до землі помертвілими ногами. Ляк зсудомив усе його тіло. Він втратив змогу рухатись і говорити (Ткач, Арена, 1960, 220); // безос. Зопалу сьорбнувши козацької страви, рейтар очманів, закашлявся, засіпався, зачмихав і зачхав, аж у печінці йому щось закавкало, аж руки зсудомило (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 436).