золотоглавий
ЗОЛОТОГЛАВИЙ, а, е, поет. Те саме, що золотоверхий. Дзвонами зустрічала золотоглава Софія вірного сина українського народу гетьмана Богдана... (Літ. Укр., 11.IX 1962, 1); Київ золотоглавий.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | золотоглавий | золотоглава | золотоглаве | золотоглаві |
Родовий | золотоглавого | золотоглавої | золотоглавого | золотоглавих |
Давальний | золотоглавому | золотоглавій | золотоглавому | золотоглавим |
Знахідний | золотоглавий, золотоглавого | золотоглаву | золотоглаве | золотоглаві, золотоглавих |
Орудний | золотоглавим | золотоглавою | золотоглавим | золотоглавими |
Місцевий | на/у золотоглавому, золотоглавім | на/у золотоглавій | на/у золотоглавому, золотоглавім | на/у золотоглавих |