зчинятися
ЗЧИНЯТИСЯ, яється, недок., ЗЧИНИТИСЯ, зчиниться, док. 1. Ставатися, відбуватися. На хвилину зчиняється метушня, солдати сідають на ослонах коло столу й попід стінами (Кол., На фронті.., 1959, 117); У Шулимки не раз зчинялись сварки, котрі переходили в побоїща (Збірник про Кроп., 1955, 53); І от при світлі догоряючого вогнища у глухому степовому байраці, у мертвій тиші сонного гаю зчинився бій (Коцюб., І, 1955, 185); Неважко було уявити собі, яка паніка зчиниться в місті, коли партизани з'являться там, де їх не чекали (Д. Бедзик, Плем'я.., 1958, 52); // тільки док. Трапитися, скоїтися (про щось недобре, лихе). - Та таке скоїлось, таке зчинилося, що як ізгадаю, так млію... (Вишня, І, 1956, 77).
2. Підніматися, здійматися (про галас, ґвалт, крик, лемент і т. ін.). На розі двох вулиць зчиняється гук (Вас., Опов., 1947, 225); Коли вмовкала скрипка, під вікном зчинявся галас (Ле, Міжгір'я, 1953, 297); Зчинився, крик, такий - що боже! Насилу дзвоником спинив Старший той крик (Мирний, V, 1955, 292); Матроси з ходу вдарили по фашистах багнетами, і над полем бою зчинився лемент і крик (Кучер, Чорноморці, 1956, 132).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зчиняюся | зчиняємося |
2 особа | зчиняєшся | зчиняєтеся |
3 особа | зчиняється | зчиняються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зчинятимуся | зчинятимемося |
2 особа | зчинятимешся | зчинятиметеся |
3 особа | зчинятиметься | зчинятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зчинявся | зчинялися |
Жіночий рід | зчинялася | |
Середній рід | зчинялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зчиняймося | |
2 особа | зчиняйся | зчиняйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зчиняючись | |
Минулий час | зчинявшись |