корінитися
КОРІНИТИСЯ, иться, недок., у кому- чому. 1. Мати своєю причиною, підставою, джерелом. Йому [І. К. Карпенкові-Карому] головне довести глядачеві, що нещастя, які обрушуються на Софію, на Гната, коріняться не в чиїйсь злій вдачі, а що вони викликані умовами тодішнього життя (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 79).