ласун
ЛАСУН, а, ч. 1. Той, хто любить ласощі. Ласун худобу всю на ласощі проїв; На старості - старців Повів! (Бор., Тв., 1957, 151); Маленькі Кузьма з Люсею самі дуже люблять все солодке. Страшенні ласуни! (Коп., Сон. ранок, 1951, 27).
2. перен. Той, хто має особливу пристрасть до кого-, чого-небудь. [Павло:] Хоч би ось Влас. Він, братця, має мене за ласуна, а сам ніби. б то й не ласий до дівчат? (Кроп., II, 1958, 369); [Пріся:] Ач, вигадав, ласуне кривоногий! Женіть його, дівчата! (Коч., П'єси, 1951, 121).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ласун | ласуни |
Родовий | ласуна | ласунів |
Давальний | ласунові, ласуну | ласунам |
Знахідний | ласуна | ласунів |
Орудний | ласуном | ласунами |
Місцевий | на/у ласуні, ласунові | на/у ласунах |
Кличний | ласуне | ласуни |