НАДРО, а, с. рідко. Те саме, що надра 2. - Мамо!.. Тату!.. рідні мої та любі!.. - Нехай господь її прийме, мою голубоньку, на своє надро! Так-то вже я попоплакала (Вовчок, І, 1955, 48); Прийняв чумака вільний степ у своє надро (Коцюб., І, 1955, 182).