нерозумний
НЕРОЗУМНИЙ, а, е. Розумово обмежений, тупий. Незугарний, низькочолий, Нерозумний, хитрий, кволий, Викликав він тільки сміх, А подобатись не міг (Перв., Райдуга.., 1960, 144); // розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей). Не послухала [Олеся] - господь із нею! Буде гірко каятись нерозумна дівчина, тоді згадає нас! (Вовчок, І,1955, 25); // Позбавлений розумного змісту. - Не вихоплюйся, синку, з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатися (Коцюб., І, 1955, 33); - Я мушу взяти всю школу під захист від її нерозумного впливу (Довж., І, 1958, 295).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нерозумний | нерозумна | нерозумне | нерозумні |
Родовий | нерозумного | нерозумної | нерозумного | нерозумних |
Давальний | нерозумному | нерозумній | нерозумному | нерозумним |
Знахідний | нерозумний, нерозумного | нерозумну | нерозумне | нерозумні, нерозумних |
Орудний | нерозумним | нерозумною | нерозумним | нерозумними |
Місцевий | на/у нерозумному, нерозумнім | на/у нерозумній | на/у нерозумному, нерозумнім | на/у нерозумних |