норовистий
НОРОВИСТИЙ, а, е, розм. Якого важко приборкувати, непокірний, неслухняний (про тварину). За селом норовиста коняка скинула Лукаша і втекла в поле (Гр., II, 1963, 276); Підмінна доярка, упоравшись з усією групою Івжиних корів, не могла дати ради лише норовистій Рябусі (Вол., Місячне срібло, 1961, 259); // Примхливий, капризний, непокірливий, упертий; з норовом (про людину). Йосип ще змалечку удався норовистим хлопцем (Мирний, IV, 1955, 44); Він і тепер не кається в тому, що хоч раз за життя побив свою норовисту бабу (Збан., Єдина, 1959, 143); * Образно. Батальйон Чумаченка.. змушений був тоді затриматись над гірською норовистою річкою (Гончар, III, 1959, 308).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | норовистий | норовиста | норовисте | норовисті |
Родовий | норовистого | норовистої | норовистого | норовистих |
Давальний | норовистому | норовистій | норовистому | норовистим |
Знахідний | норовистий, норовистого | норовисту | норовисте | норовисті, норовистих |
Орудний | норовистим | норовистою | норовистим | норовистими |
Місцевий | на/у норовистому, норовистім | на/у норовистій | на/у норовистому, норовистім | на/у норовистих |