отупляючий
ОТУПЛЯЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до отупляти. Втягти жінку в суспільно-продуктивну працю, вирвати її з "домашнього рабства", визволити її від залежності - отупляючої і принижуючої - вічної і виключної обстановки кухні, дитячої кімнати - ось головне завдання (Ленін, 40, 1974, 186); Приватна власність у дореволюційній Росії справляла.. отупляючий вплив на свідомість селянина (Тич., III, 1957, 300).