огидний
ОГИДНИЙ, а, е. 1. Який викликає почуття огиди. Навіть Адась почув, що ціла та розмова була якась огидна, і перестав усміхатися (Фр., VII, 1951, 71); Мене моїм чуттям природа напоїла, А я його таю, бо люди загудуть І чистую любов, що дух заполонила, Огидною розпустою назвуть (Крим., Вибр., 1965, 48); Огидне безволля взяло молоду жінку (Горд., II, 1959, 236).
2. Ганебний, підлий. Ленін викрив огидну, зрадницьку роль опортуністичних вожаків II Інтернаціоналу, як агентури імперіалістичної буржуазії в боротьбі проти міжнародного робітничого руху і Радянської Росії (Біогр. Леніна, 1955, 228).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | огидний | огидна | огидне | огидні |
Родовий | огидного | огидної | огидного | огидних |
Давальний | огидному | огидній | огидному | огидним |
Знахідний | огидний, огидного | огидну | огидне | огидні, огидних |
Орудний | огидним | огидною | огидним | огидними |
Місцевий | на/у огидному, огиднім | на/у огидній | на/у огидному, огиднім | на/у огидних |
огиднути
ОГИДНУТИ, ну, неш, док., розм. Стати огидним, гидким; обриднути. Плив-плив, плив-плив [Еней], що аж обридло, І море так йому огидло, Що бісом на його дививсь (Котл., І, 1952, 70); Гордій не бачив мети в сімейному житті, але бачив, що се життя накидає на його деякі обов 'язки, і воно йому огидло (Гр., II, 1963, 107).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | огидну | огиднемо |
2 особа | огиднеш | огиднете |
3 особа | огидне | огиднуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | огид | огидли |
Жіночий рід | огидла | |
Середній рід | огидло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | огиднімо | |
2 особа | огидни | огидніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | огидши |