пал
ПАЛ1, у, ч. 1. Дуже сильне тепло, що йде від чого-небудь нагрітого або розжареного. Шугають вони [голуби], сполохані з гнізд своїх, над широким полум'ям [пожежі], в диму та курищі, в гарячім від палу повітрі (Мирний, IV, 1955, 293); Сонце хилиться до обрію, кидаючи землі і людям останній свій пал (Чаб., Тече вода.., 1961, 10); Пал мартена дихнув на мене (Смолич, День.., 1950, 242); // Дуже гаряча літня пора; спека. В золотих житах налитих, мов огнем, липневим палом, Ось пливе він, мов на хвилях, на комбайні за штурвалом (Перв., II, 1958, 48).
2. Дуже висока температура тіла при захворюванні. [Р у ф і н:] У хаті гірше, - душно, млосно якось. У мене пал тепер (Л. Укр., II, 1951, 391); У колисці, бачу я, Спить в палу мале хлоп'я (Щог., Поезії, 1958, 191); // перен. Гарячковий стан, викликаний хвилюванням, страхом і т. ін. - Краще загинути, ніж так жити! краще загинути, краще загинути! - промовляла Софія в якомусь палу (Л. Укр., ІІІ, 1952, 547); Від його слів гарячий пал обгортав Ярину: їй уклонявся Максим Кривоніс (Панч, Гомон. Україна, 1954, 35); // перен. Рум'янці на обличчі як зовнішній вияв гарячкового стану. Ні з сього ні з того вона навіть шаріється перед бабою, почуває на щоках цей пал розшарілості і від цього зовсім ніяковіє (Гончар, Тронка, 1963, 93).
@ Кидати (кинути) в пал - те саме, що Кидати (кинути, вкидати, вкинути) в жар (див. жар). Від цього дошкульного, найдошкульнішого запитання його аж кинуло в пал (Смолич, Світанок.., 1953, 165).
3. чого і без додатка, перен. Сильне внутрішнє збудження, піднесення, викликане глибокими почуттями, переживаннями або завзяттям у ставленні до чого-небудь. Вона почутила пал кохання наглий, раптовий (Н.-Лев., IV, 1956, 257); Я ніколи не бачила, щоб люди так сердечно, з душевним палом і вдячністю аплодували людині (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 207); // Пристрасне захоплення чим-небудь. В дощ холодний Ловив колись я окунів, І пал рибальства благородний Так у грудях шалено цвів (Рильський, II, 1946, 106); // Слова, розмова, погляд і т. ін. як вияв глибоких почуттів, завзяття, захоплення тощо. Очі йому нараз побільшали й потемніли, потім замерехтіли, потім зненацька бризнули таким палом, що цього погляду витримати ніхто вже, здавалось, не зміг би (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 320); Вона говорить про невідому мені країну з таким палом, якого я не відчував у житті ніколи (Кол., На фронті.., 1959, 23).
Пал серця (душі і т. ін. ) - сильні, пристрасні почуття або прагнення людини. Переплету і обів'ю Любов'ю серця, серця палом Вітчизну-матінку мою, Що доглядала, колихала (Ус., На.. берегах, 1951, 3); Він віддавав ракеті всю свою енергію, весь пал душі, всі знання (Собко, Срібний корабель, 1961, 36).
@ Додавати (додати, піддавати, піддати і т. ін. ) палу - те саме, що Піддавати (піддати, підсипати, підсипати) жару (див. жар). Не раз йому лучались і страти в його гешефтах, але ті страти тілько додавали палу його голові (Фр., III, 1950, 395); Парубок налягає на закаблуки, садячи тропака.. - Ану ще наляж, піддай огню! піддай палу! - кричить дружко (Мирний, III, 1954, 203).
ПАЛ2, а, ч. Паля, чавунна тумба і т. ін., врита в землю біля пристані, до якої канатами прив'язується судно під час стоянки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пал | пали |
Родовий | палу | палів |
Давальний | палові, палу | палам |
Знахідний | пал | пали |
Орудний | палом | палами |
Місцевий | на/у палі | на/у палах |
Кличний | пале | пали |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пал | пали |
Родовий | пала | палів |
Давальний | палові, палу | палам |
Знахідний | пал | пали |
Орудний | палом | палами |
Місцевий | на/у палі | на/у палах |
Кличний | пале | пали |
пала
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пала | пали |
Родовий | пали | пал |
Давальний | палі | палам |
Знахідний | палу | пали |
Орудний | палою | палами |
Місцевий | на/у палі | на/у палах |
Кличний | пало | пали |
палити
ПАЛИТИ1, палю, палиш, недок. 1. перех. Знищувати вогнем. Магнати палять хати, Шабельки гартують. Довго таке творилося (Шевч., І, 1963, 79); Отож, палячи свої невдалі твори, я почував неначе помсту за "своїх дітей" (Л. Укр., III, 1952, 688); Курять [бригади] огнища понад шляхом - зволочини палять (Головко, І, 1957, 332); // Псувати, випадково пропалюючи, обпалюючи що-небудь (чимось розпеченим, занадто розігрітим). Перегрітий утюг палить білизну.
2. перех. і без додатка. Спалювати яку-небудь горючу речовину для опалення, освітлення, обігрівання і т. ін. Вогонь пригасає, бо нема чим палити (Хотк., І, 1966, 170); Річка шумить і викидає колоди на берег сердито: на й тобі, чоловіче, з тих величавих лісів, бери швидше, висушуй, пали в хаті (Мур., Бук. повість, 1959, 4); Подекуди вже палили вогнища з сухого бур'яну, біля них грілися трудармійці (Тют., Вир, 1964, 482).
Палити вогонь (огонь, світло і т. ін. ) - освітлювати лампою, свічкою і т. ін. Вибачай, прошу до хати, Хоч у мене трохи темно, Бо коли я сам у хаті, Не палю вогню даремно (Л. Укр., І, 1951, 370); У штабі поночі. Один Лишився Щорс. Вогню не палить. Приємно декілька годин Побуть з думками (Шер., Дорога.., 1957, 125); [Передерій:] Дванадцять вже років, Як грамоту прислав великий князь, Де скасував безглузду заборону. І світло дав палити вільно всім. А де вона, та грамота? (Коч., П'єси, 1951, 134); Палити в печі (в грубці і т. ін. ) - розводити вогонь у печі, в грубці і т. ін. Увесь час у Львові було дуже погано надворі: холодно, вогко, дощ, навіть щось так ніби сніг. Труш навіть у грубці палив (Л. Укр., V, 1956, 337); Палити на сніданок (на обід, на вечерю) - розводити вогонь у печі для приготування сніданку, обіду, вечері. - Вийде хто зрання надвір та й каже: "О, вже люди палять на обід!" Увечері знов кажуть, що люди палять на вечерю (Коцюб., І, 1955, 61).
3. перех. і неперех. Обдавати жаром; пекти, припікати. Кожен ховався од душної спеки, що несамовито пекла-палила (Мирний, І, 1949, 380); Сонце в небі високо, а проміння так і палить (Рибак, Опов., 1949, 126); // безос. На узліссі сонце є, жарить; так вони зайдуть у гущину, так там ще й гірш: нівідкіль прохолоди ніякої, тільки що зверху палить (Кв.-Осн., II, 1956, 411); - Але ж палить, - скаржиться до Черниша один з його колег, капітан Засядько, розстібаючи комір (Гончар, III, 1959, 392); // Вкрай висушувати, знищувати спекою, посухою (рослинність). Брів межею тихо, як привид... сумний. Колосся до ніг йому з сумом лащилось-скаржилось. А по степу вітри-суховії летять - палять хліба (Головко, І, 1957, 230); // безос. Палило трави, замітало колодязі, з корінням видимало в людей із-під ніг посіви (Гончар, Таврія, 1952, 3); // перен. Обдавати, обпалювати жаром або холодом, викликаючи відчуття печії. Як виїздили з дому - морози палили, а тут все місто вже відтає (Гончар, II, 1959, 176); // перен., розм. Кусати, жалити (про комах). Там Юркові довелося зазнати, почім пуд лиха. Три ночі блощиці, як вогнем, палили ноги й руки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 93).
4. перех. і неперех., перен. Дуже хвилювати, непокоїти, мучити (про певні відчуття, переживання і т. ін.). Страшні думки вставали в Зіньковій голові.. вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів (Гр., II, 1963, 445); В очах старої Власов бачить Галині очі, вони так і палять його (Мирний, IV, 1955, 145); Сльози безсилого розпачу й образи палили груди, ставали в горлі клубком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 38); Вона [М. Заньковецька] серця палила всім. Страждання граючи, стражданням Сама була вона живим (Рильський, III, 1961, 53); // Викликати відчуття жару, печії і т. ін. Голод рвав його нутро, спрага палила горло (Фр., VIII, 1952, 334); // безос. Пив [Краньцовський] квасне молоко безперестанку, так його палило всередині (Март., Тв., 1954, 341); Грині ж вона просто співчуває. В роті палить? Певне, йому дістався самий перець, що осів на дно. - Запий, Гриню, компотом... Воно пройде (Гончар, Тронка, 1963, 126); // Викликати високу температуру тіла (про хворобу, жар і т. ін.). [Горнов (приклада руку їй до голови): ] Ач, який жар палить!.. (Кроп , І, 1958, 435); // безос. Нестерпно боліла нога, мене весь час то палило, то морозило (Збан., Ліс. красуня, 1955, 68).
5. перех. і без додатка. Вдихати і видихати дим тютюну, потягуючи його з чубука люльки, цигарки і т. ін. Жили собі спокійненько: білявий чоловік або огонь кресав, або люльку палив (Вовчок, VI, 1956, 233); Хтось біля вікна палив цигарку, і вогник її раптом збільшився, зробивши потім у темряві траєкторію яскравої зірки (Ю. Янов., II, 1958, 38); Льотчик палив сигару за сигарою і, походжаючи по кімнаті, розповідав (Ле, Клен. лист, 1960, 216); // Вживати тютюн (про курця); курити (у 1 знач.). Галаган, що вже закурив сам, відкрив портсигар Кузьмі, а потім до Діденка: - Ви теж, здається, палите. Прошу (Головко, II, 1957, 480); Я зауважив, що чоловічок дуже незграбно робив цигарку - певне, він не палив, а тільки удавав, що палить (Досв., Вибр., 1959, 103).
6. перех., діал. Випалювати (цеглу, гончарні вироби і т. ін.).
7. перех., діал. Гнати (горілку). Пан став на місці мов прибитий, Почувши все. "Ось як воно! Зовсім пора покинуть пити! Пощо ж мені її [горілку] палити?" (Фр., X, 1954, 291).
@ Палити вогнем (огнем): а) знищувати кого-, що-небудь безжалісно. І пішла вогнем палити, ворога карати, щоб була навіки вільна Батьківщина-мати (Тич., II, 1957, 98); Побачився він із милою, поцілував її, і, зібравши воїнів, повів їх на ворога. Палив огнем, топив водою і загнав його за тридев'ять земель (Тют., Вир, 1964, 221); б) викликати значне підвищення температури тіла (про хворобу). Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (Коцюб., І, 1955, 366); в) завдавати морального страждання; сильно зворушувати. - Я думаю про те, що я навік нещасна: поки живе кохання, воно палить вогнем (Л. Укр., III, 1952, 584); Палити фіміам - те саме, що Курити фіміам (див. фіміам). Раби.. всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (Коцюб., III, 1956, 154).
ПАЛИТИ2, палю, палиш, недок., з чого і без додатка, розм. Стріляти з вогнепальної зброї (звичайно залпами або часто). По йому [полю] уздовж і впоперек бігали коні; переходили люди; палили з гармат; стріляли з рушниць... (Мирний, І, 1954, 358); Він обернувся і почав палити в своїх переслідувачів з нагана... (Мик., II, 1957, 543).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | палю | палимо |
2 особа | палиш | палите |
3 особа | палить | палять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | палитиму | палитимемо |
2 особа | палитимеш | палитимете |
3 особа | палитиме | палитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | палив | палили |
Жіночий рід | палила | |
Середній рід | палило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | палімо | |
2 особа | пали | паліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | палячи | |
Минулий час | паливши |