розіпріліій
РОЗІПРІЛІІЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до розіпріти. Спросоння скиглила сполохана чайка, від ріки віяло теплом, від скошеного лугу - розіпрілою за день на сонці травою (Тют., Вир, 1964, 254).
2. у знач. прикм. Який розм'як, розіпрів під дією вологи й тепла (про предмети). Пахло суницею, грибами, розіпрілим хмелем (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 60).
3. у знач. прикм., розм. Який покрився потом від утоми, задухи, сильно розігрівся (про людей). Вода на глибині [става] і чиста, і холодна. Приємно було в гарячі дні зануритись розіпрілим тілом у її прохолодну прозорість (Іщук, Вербівчани, 1961, 23).