сюгендо
СЮГЕНДО, невідм., ч. Синкретичний напрям в японському буддизмі, який виник в кінці 7-го ст.; представниками сюгендо були пустельники, що проживали в горах; сюгендо був конгломератом елементів місцевих вірувань, а також буддизму і даосизму; ідейним субстратом сюгендо вважається древній культ гір, місць перебування японського божества ("камі"); населення розглядало пустельників якимось чином причетних до сонму божеств; пустельники мали величезний авторитет у сільських жителів як вправні цілителі; незважаючи на багаторічні гоніння з боку влади та офіційної буддійської церкви, сюгендо завжди мав стабільне коло адептів; його прихильники до цього часу здійснюють ритуальні сходження на святі гори (насамперед гору Хагуросан).