соколиця
СОКОЛИЦЯ, і, ж., розм. Самка сокола (див. сокіл1 1). Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген над самим вогнищем (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 32); * У порівн. Жінка в його була молода і з себе гарна, прудка й моторна, як соколиця (Вовчок, VI, 1956, 218); // Ласкаве називання жінки (перев. при звертанні). Годі ж бо, сестро, тужити, моя жалібнице, Годі квилить-проквиляти, ясна соколице (П. Куліш, Вибр., 1969, 367).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | соколиця | соколиці |
Родовий | соколиці | соколиць |
Давальний | соколиці | соколицям |
Знахідний | соколицю | соколиць |
Орудний | соколицею | соколицями |
Місцевий | на/у соколиці | на/у соколицях |
Кличний | соколице | соколиці |