стріча
СТРІЧА, і, ж., розм. Те саме, що зустріч. Несподівана стріча - як обварила Чіпку. Він підвів голову, подивився, де він, глянув на Галю - і не міг слова вимовити (Мирний, І, 1949, 243); Пішла [молодиця] не дорогою, а толоками та ще й правим, менше людним боком Черемоша - боялася стріч (Хотк., II, 1966, 176); Їй було жалко, що надовго перервуться їхні стрічі в тихому лісі (Коцюб., II, 1955, 316); Чорноус - людина, яка вкарбовується в пам'ять з першої стрічі (Мушк., Чорний хліб, 1960, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стріча | стрічі |
Родовий | стрічі | стріч |
Давальний | стрічі | стрічам |
Знахідний | стрічу | стрічі |
Орудний | стрічею | стрічами |
Місцевий | на/у стрічі | на/у стрічах |
Кличний | стріче | стрічі |