троянці
ТРОЯНЦІ, ів, мн. (одн. троянець, нця, ч., троянка, и, ж. ). Населення Трої. Загляньмо, Турн що коверзує, Троянцям рать яку готує (Котл., І, 1952, 193); Човни Одіссея тут різали плесо, Блукав тут по хвилях троянець Еней (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 118); [Кассандра:] Так, проклін на мене, бо я тепер побачила найгірше. Троянки у неволі - і живі! (Л. Укр., II, 1951, 325).
троянець
ТРОЯНЕЦЬ див. троянці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | троянець | троянці |
Родовий | троянця | троянців |
Давальний | троянцеві, троянцю | троянцям |
Знахідний | троянця | троянців |
Орудний | троянцем | троянцями |
Місцевий | на/у троянці, троянцеві | на/у троянцях |
Кличний | троянцю | троянці |
троянка
ТРОЯНКА див. троянці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | троянка | троянки |
Родовий | троянки | троянок |
Давальний | троянці | троянкам |
Знахідний | троянку | троянки, троянок |
Орудний | троянкою | троянками |
Місцевий | на/у троянці | на/у троянках |
Кличний | троянко | троянки |