флаттерцунге
ФЛАТТЕРЦУНГЕ, невідм., ч. Техніка артикуляції (прийоми звуковидобування за допомогою губ, язика, горла), що використовується при грі на мідних та дерев'яних духових інструментах; основою даної техніки є спеціальна система артикуляційних складів, що полегшують музиканту виконання швидких пасажів, тремоло, пунктирних ритмів та ін.