адвокатура
АДВОКАТУРА, и, ж. 1. тільки одн. Діяльність адвоката. - Тепер я заробляю дещо дрібною адвокатурою тощо.., - сказав Кміта (Н.-Лев., IV, 1956, 340); Назвав його паном доктором: припускав, видко, що Славко має намір посвятитися адвокатурі (Март., Тв., 1954, 277).
2. Добровільне об'єднання осіб, що подають юридичну допомогу населенню та організаціям порадами, складанням різних документів, участю в судових процесах. Радянська адвокатура, яка існує майже чотири десятиріччя, грає важливу роль в справі охорони прав і законних інтересів громадян, підпорядковуючи всю свою діяльність.. боротьбі за додержання соціалістичної законності (Рад. право, 2, 1960, 122).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | адвокатура | адвокатури |
Родовий | адвокатури | адвокатур |
Давальний | адвокатурі | адвокатурам |
Знахідний | адвокатуру | адвокатури |
Орудний | адвокатурою | адвокатурами |
Місцевий | на/у адвокатурі | на/у адвокатурах |
Кличний | адвокатуро | адвокатури |