акредитація
АКРЕДИТАЦІЯ, -ї, ж. 1. Процедура, у ході якої національний відповідний орган документально засвідчує компетентність юридичної особи чи відповідного органу з оцінювання відповідності виконувати певні види робіт (випробування, калібрування, сертифікацію, контроль). 2. Офіційний дозвіл, що видається кому-небудь державним органом на дипломатичне представництво, участь у якій-небудь міжнародній організації і т. ін.; акредитування. // У міжнародному праві – сукупність дій, пов'язаних з призначенням і вступом на посаду глави дипломатичного представництва або постійного представника держави при будь-яких міжнародних організаціях. 3. юр. Сукупність правил допуску учасників торгів до участі в біржових торгах. 4.: ** Акредитація журналіста: а) закріплення на визначений або невизначений строк журналіста за державним органом та органами управління об'єднань громадян; б) офіційно надане журналістам право брати участь у пресконференціях, бути спостерігачами на конференціях, зборах, з'їздах, сесіях парламенту тощо.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | акредитація | акредитації |
Родовий | акредитації | акредитацій |
Давальний | акредитації | акредитаціям |
Знахідний | акредитацію | акредитації |
Орудний | акредитацією | акредитаціями |
Місцевий | на/у акредитації | на/у акредитаціях |
Кличний | акредитаціє | акредитації |