анахорет
АНАХОРЕТ, а, ч., заст. 1. Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці - в пустелі, печері тощо; пустельник, пустинник. Раз в літню пору край порога Своєї хаточки старий Анахорет моливсь до бога (Фр., XI, 1952, 475).
2. перен. Про людину, яка живе самітно, уникає спілкування з людьми; відлюдник, самітник. Той анахорет Щапов, що, здавалося, китайським муром відгороджується від жінок, ..іде поруч з Преображенською (Ле, Міжгір'я 1953, 530); Він [Каргат] жив анахоретом, віддавшися своїй роботі, нічого, крім неї, не знаючи... (Шовк., Інженери, 1935, 150).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | анахорет | анахорети |
Родовий | анахорета | анахоретів |
Давальний | анахоретові, анахорету | анахоретам |
Знахідний | анахорета | анахоретів |
Орудний | анахоретом | анахоретами |
Місцевий | на/у анахореті, анахоретові | на/у анахоретах |
Кличний | анахорете | анахорети |