аорист
АОРИСТ, а, ч., лінгв. Одна з форм минулого часу дієслова в деяких мовах, що виражала єдину, нерозчленовану дію, яка відбувалася цілком у минулому. В морфології "Руської правди" виразно виступає відсутність імперфекта і аориста, що, очевидно, зникали в живій мові (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | аорист | аористи |
Родовий | аориста | аористів |
Давальний | аористові, аористу | аористам |
Знахідний | аорист | аористи |
Орудний | аористом | аористами |
Місцевий | на/у аористі | на/у аористах |
Кличний | аористе | аористи |