апперцепція
АППЕРЦЕПЦІЯ, -ї, ж. Зумовленість сприйняття людиною тих чи інших предметів або явищ об'єктивного світу її попереднім досвідом та її психічним станом у момент сприйняття; сприймання залежить не тільки від об’єкта, а й від суб’єкта, від наявних у нього потреб, інтересів, уявлень, понять тощо; безпосередні враження від об'єкта активізують певні сліди минулих вражень; вони включаються у склад попереднього досвіду, завдяки чому сприймання відбувається швидше, набуває вибірковості й осмисленості.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | апперцепція | апперцепції |
Родовий | апперцепції | апперцепцій |
Давальний | апперцепції | апперцепціям |
Знахідний | апперцепцію | апперцепції |
Орудний | апперцепцією | апперцепціями |
Місцевий | на/у апперцепції | на/у апперцепціях |
Кличний | апперцепціє | апперцепції |