апробація
АПРОБАЦІЯ, ї, ж. 1. книжн. Офіційне схвалення, затвердження чого-небудь після випробування, перевірки. Однак Рим.. не дав своєї апробації, і товариство не було відкрите (Фр., XVI, 1955, 147); Роботи.. інститутів діставали апробації на широких конференціях всесоюзного характеру (Мікр. ж., XVIII, 3, 1956, 5).
2. с.-г. Визначення сортових якостей посівів з метою виділення кращого з них для насіння. Контроль за збереженням сортової чистоти [насіння] здійснюється методом польової апробації (Техн. культ., 1956, 134).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | апробація | апробації |
Родовий | апробації | апробацій |
Давальний | апробації | апробаціям |
Знахідний | апробацію | апробації |
Орудний | апробацією | апробаціями |
Місцевий | на/у апробації | на/у апробаціях |
Кличний | апробаціє | апробації |