арештований
АРЕШТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до арештувати. Більшовицька фракція IV Державної думи, що рішуче виступила проти імперіалістичної війни, в листопаді 1914 року була арештована і заслана в Сибір (Біогр. Леніна, 1955, 136); // арештовано, безос. присудк. сл. Не встиг я придивитись до живого й шумкого шахтарського життя кругом себе, як мене.. було арештовано й посаджено в Бахмутську тюрму (Вас., IV, 1960. 43); // у знач. ім. арештований, ного, ч. ; арештована, ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом; арештант, арештантка. Між першими арештованими була Грицева мати (Фр., III, 1950, 304); Слідчий подав знак, і арештовану забрали (Кач., II, 1958, 67).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | арештований | арештована | арештоване | арештовані |
Родовий | арештованого | арештованої | арештованого | арештованих |
Давальний | арештованому | арештованій | арештованому | арештованим |
Знахідний | арештований, арештованого | арештовану | арештоване | арештовані, арештованих |
Орудний | арештованим | арештованою | арештованим | арештованими |
Місцевий | на/у арештованому, арештованім | на/у арештованій | на/у арештованому, арештованім | на/у арештованих |