батяр
БАТЯР, -а, ч., зах. Розпусний, легковажний чоловік, гультяй, волоцюга, розбійник, обірванець, авантюрист, пияк; батяри гуртувались по шинках та навколо так званих «садочків» – невеличких закладів для невибагливих народних забав, які відкривали переважно власники місцевих броварень; асортимент розваг був плебейським: танці під простенький, переважно військовий оркестр, часто – просто неба, подекуди каруселі, тривіальна закуска і багато пива та горілки; метою їх забав не була якась вигода, у її підґрунті не ховався продуманий злочин, тільки бажання похвалитися якщо не розумом, то, принаймні, зухвалістю та силою.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | батяр | батярі |
Родовий | батяра | батярів |
Давальний | батяреві, батяру | батярам |
Знахідний | батяра | батярів |
Орудний | батярем | батярами |
Місцевий | на/у батярі, батяру, батяреві | на/у батярах |
Кличний | батяру | батярі |