безземельний
БЕЗЗЕМЕЛЬНИЙ, а, е. Який не має землі для господарювання. Він був безземельний, бо Марусин дід, за панського ще права, був при панах, а не хліборобом, і через те землі йому не дано (Гр., І, 1963, 371); Нема більше безземельних селян на Закарпатській Україні! (Ільч., Вибр., 1948, 41); // у знач. ім. безземельний, ного, ч. Те саме, що безземельник. Поміщицьку і попівську Землю розділили. Безземельних і бідняків Нею наділили (Укр.. думи.., 1955, 464).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безземельний | безземельна | безземельне | безземельні |
Родовий | безземельного | безземельної | безземельного | безземельних |
Давальний | безземельному | безземельній | безземельному | безземельним |
Знахідний | безземельний, безземельного | безземельну | безземельне | безземельні, безземельних |
Орудний | безземельним | безземельною | безземельним | безземельними |
Місцевий | на/у безземельному, безземельнім | на/у безземельній | на/у безземельному, безземельнім | на/у безземельних |