благий
БЛАГИЙ, а, е. 1. розм. Слабий, кволий; // Старий, ветхий, убогий, поганий. Горенько Парасці! А ще більше горе, коли хто з дівчат або хлопців насміється з її благого одягу (Мирний, IV, 1955, 33); У Маріки теж уже сині бриніли од холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки (Вас., II, 1959, 213); Міст через Янгі-арик дрижав від сили напору.. Місток здався благим, ніби тимчасовим (Ле, Міжгір'я, 1953, 309).
2. заст. Добрий, добросердий, лагідний. - Вибач мені, Петре! О-ох! не зможу ж я удержатися, дивлячись на те, що ти таким благим оком та добрим серцем поглядаєш на діла миру сього (Мирний, І, 1954, 352); Жигай ось уже кілька років збирався засипати.. ковбаню, та для цього ж потрібно зробити якісь витрати. Саме вони і стримували його благі наміри (Шиян, Баланда, 1957, 90).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | благий | блага | благе | благі |
Родовий | благого | благої | благого | благих |
Давальний | благому | благій | благому | благим |
Знахідний | благий, благого | благу | благе | благі, благих |
Орудний | благим | благою | благим | благими |
Місцевий | на/у благому, благім | на/у благій | на/у благому, благім | на/у благих |