благородство
БЛАГОРОДСТВО, а, с. 1. Чистота моральних якостей; чесність, порядність. [Наша література] проповідує ідеї миру, гуманізму, духовного благородства (Літ. газ., 15.III 1959, 4); Рубанюк добре розумів благородство жінки, що тільки-но давала свідчення і не видала його (Цюпа, Назустріч.., 1958, 58).
2. Висока якість, довершеність, досконалість. Чкалов, вражений благородством обрисів старенької машини, придивлявся до відблисків вечірнього сонця на металевих частинах мотора (Ільч., Вибр., 1948, 101); Рухи швидкі і легкі, але немає в них благородства (Довж., Зач. Десна, 1957, 72).
3. Належність до дворянського стану, роду.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | благородство | благородства |
Родовий | благородства | благородств |
Давальний | благородству | благородствам |
Знахідний | благородство | благородства |
Орудний | благородством | благородствами |
Місцевий | на/у благородстві | на/у благородствах |
Кличний | благородство | благородства |