бліднуватий
БЛІДНУВАТИЙ, а, е, розм., рідко. Трохи, злегка блідний; блідуватий.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бліднуватий | бліднувата | бліднувате | бліднуваті |
Родовий | бліднуватого | бліднуватої | бліднуватого | бліднуватих |
Давальний | бліднуватому | бліднуватій | бліднуватому | бліднуватим |
Знахідний | бліднуватий, бліднуватого | бліднувату | бліднувате | бліднуваті, бліднуватих |
Орудний | бліднуватим | бліднуватою | бліднуватим | бліднуватими |
Місцевий | на/у бліднуватому, бліднуватім | на/у бліднуватій | на/у бліднуватому, бліднуватім | на/у бліднуватих |