бриніти
БРИНІТИ, нить, недок. 1. Утворювати дзвенячий протяжний звук (перев. про струни і т. ін.); дзвеніти. Там бубни й сопілки бринять (Л. Укр., IV, 1954, 122); // Дзвінко звучати. Тонкий голосок її.. бринів, як струна, і вона вела ним довго-довго (Мирний, І, 1954, 252);
* Образно. І дзвінке повітря, і дзвінкі гори, і ліси, здавалося, все починало від кожного слова бриніти, як грандіозна мембрана (Гончар, І, 1954, 81); // Дзижчати (про комах). Над Селеновою головою бриніли комарі дивними голосами (Март., Тв., 1954, 110); Бриніли бджолині крила у виноградній лозі (Кучер, Чорноморці, 1948, 9); // Дзюрчати (про воду). А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли (Чуб., III, 1872, 220); З гір потоки плинуть, рвуться. Струмені бринять (Ус., Листя.., 1956, 47).
2. Яскраво вирізнятися своїм кольором (звичайно червоним) при цвітінні, дозріванні (про квіти, плоди). Аби почала перша маківочка бриніти, вже й угледить [Горпина], і зараз вирве й любує вю [нею] (Вовчок, І, 1955, 68).
3. Блищати, виблискувати. Бринять багнети, ви-струнчені скісно (Бажан, І, 1946, 69); На очах Любові Максимівни бриніли сльози (Собко, Звич. життя, 1957, 137).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бриню | бринімо |
2 особа | бриниш | брините |
3 особа | бринить | бринять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бринітиму | бринітимемо |
2 особа | бринітимеш | бринітимете |
3 особа | бринітиме | бринітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бринів | бриніли |
Жіночий рід | бриніла | |
Середній рід | бриніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бринімо | |
2 особа | брини | бриніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бринячи | |
Минулий час | бринівши |