біліти
БІЛІТИ, ію, ієш, недок. 1. Ставати, робитися білим, світлим, ясним. Біліє місяць; люди сплять (Шевч., І, 1951, 97); А день біліє та біліє (Вовчок, VI, 1956, 230); // Ставати, робитися блідим; бліднути. Опісля, як було побачить [Павло] тую дівчину, біліє, тікає геть (Вовчок, І, 1955, 179).
2. Виділятися білим кольором; виднітися (про що-небудь біле). Цвітуть сади, біліють хати. А на горі стоять палати (Шевч., І, 1951, 243); Загорілі молоді обличчя припорошені золотим пилом степових шляхів. У хлопців біліють зуби і марлеві свіжі бинти на головах і руках (Довж., І, 1958, 191); // Світитися білим відблиском. В очереті біліла срібною стрічкою Расова (Н.-Лев., III, 1956, 317); // Цвісти білим, світлим цвітом. Цвітуть бузки, садок біліє І тихо ронить пелюстки (Рильський, І, 1956, 32).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | білію | біліємо |
2 особа | білієш | білієте |
3 особа | біліє | біліють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | білітиму | білітимемо |
2 особа | білітимеш | білітимете |
3 особа | білітиме | білітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | білів | біліли |
Жіночий рід | біліла | |
Середній рід | біліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | біліймо | |
2 особа | білій | білійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | біліючи | |
Минулий час | білівши |