ввірений
ВВІРЕНИЙ (УВІРЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ввірити1. [Горлов:] Невірно говорили сьогодні, що цілий ряд великих, я б сказав, історичних, перемог ввіреного мені фронту залежить тільки від мене, як від командуючого. Це невірно (Корн., II, 1955, 33); Міномети, ввірені Чернишеві, приєднались до загального гуркоту (Гончар, І, 1954, 379).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ввірений | ввірена | ввірене | ввірені |
Родовий | ввіреного | ввіреної | ввіреного | ввірених |
Давальний | ввіреному | ввіреній | ввіреному | ввіреним |
Знахідний | ввірений, ввіреного | ввірену | ввірене | ввірені, ввірених |
Орудний | ввіреним | ввіреною | ввіреним | ввіреними |
Місцевий | на/у ввіреному, ввіренім | на/у ввіреній | на/у ввіреному, ввіренім | на/у ввірених |